• Олександрія
  • Арсенал
  • Ворскла
  • Десна
  • Динамо
  • Зоря
  • Карпати
  • Львів
  • Маріуполь
  • Олімпік
  • Чорноморець
  • Шахтар
29 жовтня 2014, 13:11
Скуті одним ланцюгом: як "Динамо" і "Дніпро" дружать будинками і б'ються за чемпіонство //cdn.segodnya.ua/img/article/5649/27_main.jpg //cdn.segodnya.ua/img/article/5649/27_tn.jpg Новини Президенти клубів Ігор Суркіс та Ігор Коломойський є не тільки давніми друзями, але і діловими партнерами
Суркіс і Коломойський. Час від часу міняють туфлі на бутси і грають один проти одного в футбол
Суркіс і Коломойський. Час від часу міняють туфлі на бутси і грають один проти одного в футбол . Автор фото: Юрій Кузнєцов, "Сегодня"

Скуті одним ланцюгом: як "Динамо" і "Дніпро" дружать будинками і б'ються за чемпіонство

Президенти клубів Ігор Суркіс та Ігор Коломойський є не тільки давніми друзями, але і діловими партнерами

"Динамо" і "Дніпро" пов'язані не тільки тим, що обидві команди базуються на берегах річки Дніпро. Президенти клубів, Ігор Суркіс та Ігор Коломойський, є не тільки давніми друзями – до речі, самі в футбол один проти одного грають, але і діловими партнерами. Завдяки цьому в останні роки з Києва в Дніпропетровськ перебиралися футболісти, які з різних причин опинилися незатребуваними в "Динамо". Так що і багатьох футболістів обох клубів пов'язує якщо не дружба, то цілком доброзичливі відносини. Але, як мовиться, дружба дружбою, а тютюнець нарізно. В даному випадку під "табачком" маються на увазі золоті нагороди чемпіонату України. "Динамо" їх не бачило з 2009 року, а "Дніпро" вже другий сезон поспіль реально претендує на чемпіонство. І в цьому сезоні наставник дніпрян Мирон Маркевич цілком може домогтися того, що не вдалося його попереднику Хуанде Рамосу. Та й сам Мирон Богданович ні разу не приводив очолювані ним команди до чемпіонського титулу, так що у наставника є потужний стимул досягти заповітної мети. Але на шляху до титулу варто беззмінний чемпіон останніх років "Шахтар" і піднялася духом після призначення Сергія Реброва "Динамо". З "гірниками" дніпропетровцям ще належить з'ясувати взаємини, але перший момент істини буде найближчим неділю, коли на "Дніпро-Арені" вони прийматимуть киян. У разі перемоги "Дніпро" зміцнить свої лідируючі позиції, нічия буде на руку "Шахтарю", а от поразка виведе на перше місце "Динамо". Той випадок, коли між друзями-суперниками виключені будь-які компроміси.

...За часів чемпіонатів СРСР, і це не секрет, вся футбольна Україна працювала на київське "Динамо", яке опікував сам перший секретар ЦК КП УРСР Володимир Щербицький (уродженець Дніпропетровщини, до речі). "Дніпро" теж не був винятком, але оскільки до 80-х років минулого століття лише епізодично миготів у вищій лізі СРСР, то васальну залежність від головного клубу відчував несильно. Саме в Дніпропетровську почалася славна тренерська кар'єра Валерія Лобановського. 29-річний уродженець Києва, ледь повісивши бутси на цвях, очолив "Дніпро" і за три роки вивів його у вищу лігу. А перед початком чемпіонату 1974 Щербицький покликав Лобановського в "Динамо", і ця співпраця поклало початок "золотої ері" київського клубу.

Що ж стосується "Дніпра", то його зоряний час настав у 80-х роках. Запросивши з сусіднього Нікополя тренера Володимира Ємця та начальника команди Геннадія Жиздика, піклувальники команди не прогадали. Цей дует, що зробить чудо з "Колосом" (підняли його з аматорських змагань в першу лігу СРСР), прийнявся перебудовувати команду. Ємця та Жиздика не сприймали всерйоз, позаочі їх називали "колгоспниками". А вони, на зло злостивцям, зробили "Дніпро" чемпіоном в 1983 році! Головна битва за золоті нагороди у дніпропетровців була з московським "Спартаком", адже "Динамо" тоді переживало кризу. Лобановський пішов збірну СРСР тренувати, а змінив його Юрій Морозов не зміг знайти управу на норовливих київських зірок. Можливо, ця обставина теж зіграло на руку "Дніпру".

Перед початком чемпіонату 1988 року "Динамо" переманило до себе лідерів "Дніпра", гравців збірної СРСР Геннадія Литовченка і Олега Протасова. Тоді киян за такий "грабіж" засуджувала чи не вся футбольна громадськість країни. Але що вийшло в результаті? Без своїх лідерів команда Євгена Кучеревського знову стала чемпіоном, на три очки випередивши "Динамо"! Киянам тоді й Литовченко з Протасовим не допомогли, а кращими бомбардирами чемпіонату стали з 16-ма м'ячами форвард "Дніпра" Євген Шахов-старший (його син зараз грає в Дніпропетровську) і московський динамівець Олександр Бородюк. У 1989-му році дніпропетровці на 5 очок випередили киян, але вже в боротьбі за "срібло" – чемпіоном тоді "Спартак" став.

Наступне серйозне протистояння Києва та Дніпропетровська датоване сезоном 1992/93. Це був уже чемпіонат України, і у "Дніпра" тоді була відмінна молода команда і тлумачний тренер Микола Павлов. Скориставшись осічками киян, "дитячий сад Павлова" вирвався в лідери, але за підсумками чемпіонату обидві команди фінішували з однаковою кількістю очок. Долю чемпіонства цілком міг вирішити "золотий матч", але вже по ходу сезону змінили регламент, поставивши на чільне місце різницю м'ячів, а вона була краще у динамівців. Їм і вручили золоті нагороди, ніж сильно образили "Дніпро". Наступного року "дитячий сад" відкотився на 4-е місце, а Павлова запросили в "Динамо", куди він привів за собою Максимова, Беженара, Похлебаєва і Коновалова. А ще раніше там виявився ще один провідний гравець "Дніпра" – Михайленко.

Немов відчуваючи почуття провини перед "Дніпром" за кадрові "грабежі", в наступні роки "Динамо" відправило в "Дніпро" стільки футболістів, що їх вистачило б на дві команди із запасними. Ясна річ, що лідерів в Дніпропетровськ не віддавали (та вони й самі туди не рвалися), але багато хто з тих, що пішли принесли чимало користі "Дніпру". З останніх прикладів згадаймо вихованців "Динамо" Бойко, Мандзюка і Зозулю – ключових виконавців "Дніпра". Капітан "Дніпра" Ротань теж колись пробував закріпитися в "Динамо", але повернувся в підсумку до Дніпропетровська. Цікаво, що незважаючи ні на що фанатські угруповання обох клубів є союзниками і по нинішній день.

В останні роки кілька разів спалахували скандали між Києвом та Дніпропетровськом, в основному на тему суддівства. Так, навесні 2012-го власник "Дніпра" Коломойський, розсерджений діями арбітра Абдули (не призначив пенальті у ворота "Динамо" за знесення Стрініча), в прямому телеефірі продиктував номер мобільного телефону президента "Динамо" Ігоря Суркіса. Мовляв, телефонуйте у нього і з'ясовуйте – був пенальті чи не був. Потім емоції вляглися, президенти помирилися, але змінилася ситуація. Тепер вже "Дніпро" став ближче до золотих нагород, ніж "Динамо". Так було в минулому чемпіонаті, випереджає Дніпропетровськ столицю і цього сезону. Найближчим неділю – нова битва "гігантів".

ЯК МУЛЮ "НЕРВУВАЛО" В КИЄВІ

Ще в дитинстві за уродженцем Дніпропетровська Анатолієм Дем'яненко закріпилося прізвисько Муля. Відразу згадується вже стала крилатою фраза Фаїни Раневської з фільму "Підкидьок": "Мульо, не нервуй мене!". Дніпропетровського Мулю сильно "нервували" на зорі кар'єри гінці з "Динамо". Коли один з них запропонував написати заяву про перехід, у хлопця загорілися очі – Київ кличе! Написав заяву, а через півгодини... розкаявся в скоєному! Дем'яненко стало соромно, що в важкий для "Дніпра" період (команда вилетіла в першу лігу) він вирішив покинути Дніпропетровськ. Молодий футболіст прийшов до керівництва, в усьому зізнався, а незабаром у Федерацію футболу СРСР прийшов документ з проханням анулювати заяву про перехід в "Динамо". Клопотання було задоволено. "Армійське" питання Анатолія був ніби як вирішене – по документам він проходив службу у внутрішніх військах в Дніпропетровську, а його частина займалася охороною в'язниці. Від посланників Києва гравець переховувався, жив у свого друга Сергія Мотуза. А як інакше, якщо біля під'їзду рідного дому чергував "бобик" з солдатами? Але від долі не втечеш. У 1979-му Дем'яненко був викликаний до збірної України для участі в Спартакіаді. По закінченні збору повертався додому, але в Києві, прямо з поїзда, його відвезли у військову частину на Подолі. Там він провів 19 днів і скуштував всі принади солдатської служби. Але в один прекрасний день в частину приїхав тренер "Динамо" Михайло Коман і забрав Дем'яненка. Він і повідомив Анатолію, що всі питання улагоджені: і з армією, і між клубами. Всім відомо, що було далі. Дем'яненко став ключовим гравцем "Динамо", багато років асистував Валерію Лобановському, а потім і сам приводив "Динамо" до чемпіонства України.

КРИЗА МУЖИКІВ І ПОДВИГ ДЖАБИ

Три останні "побачення" "Динамо" і "Дніпра" в чемпіонаті подарували повну палітру результатів: перемога одних, інших і нічия.

Динамо – Дніпро – 2:0
27 квітня 2013 року
Героєм зустрічі став нігерієць Аруна, два голи якого в першому таймі зняли усі питання про переможця. "Дніпро" намагався виправити становище, але марно. А коли на 75-й хвилині був видалений з поля захисник гостей Мандзюк, шансів врятувати гру практично не залишилося. "Я очікував побачити на полі колектив мужиків, але замість цього у формі "Дніпра" вийшла команда хлопчиків. Ми повинні прийняти такий вирок", – обурювався тоді іспанський коуч дніпрян Хуанде Рамос.

Динамо – Дніпро – 1:1
1 вересня 2013 року
Команда Блохіна аж ніяк не відчувала себе господарем становища в рідних стінах. "Дніпро" дуже хотів розжитися трьома очками в столиці і був близький до цього. Але на гол Зозулі "Динамо" зуміло відповісти м'ячем Ярмоленко.

Дніпро – Динамо – 2:0
30 березня 2014 року
Два голи бразильця Матеуса вирішили результат останньої, на цей момент, зустрічі суперників на користь "Дніпра", який виглядав сильніше киян, замучених під керівництвом Блохіна. У першому таймі стався епізод, який нагнав страху на очевидців. У боротьбі за верховий м'яч воротар "Дніпра" Бойко зіткнувся з динамівцем Гусєвим, і Олег без тями звалився на газон. У нього запав язик, і це помітив гравець господарів Канкава, який першим надав допомогу супернику – ціною пошкодження руки, яку грузину прикусив динамівець. Ну а там вже і клубні лікарі приспіли. "Джаба врятував життя Гусєву", – говорили тоді не тільки рядові вболівальники, а й медики.


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Джерело: Сегодня|Спорт
АВТОР: Андрій Танасюк