В інтерв'ю програмі "Великий футбол" тренер "Шахтаря" Паулу Фонсека розповів про сімейну атмосферу в клубі і першому чемпіонстві.

- Даріо Срна сказав, що ви створили в команді сімейну атмосферу. У чому вона проявляється?

- Я дуже вірю, що сентиментальне ставлення, чутливість один до одного дуже важлива на шляху до нашого успіху. Я думаю, що, коли люди об'єднуються, команда стає сильнішою. Також я думаю, що, якщо ми робимо щось радісно, це приносить нам задоволення, люди віддаються більше і роблять все якнайкраще. Тому, якщо панує позитивна атмосфера – все працює набагато краще. Я не вірю, що, якщо хтось буде злитися, буде засмучений на своїй роботі – він віддасться своїй справі краще, ні в якому разі.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Саме цього я хочу – щоб люди отримували задоволення від того, що вони роблять, але звичайно ж, з великою відповідальністю. Зрозуміло, що я не завжди задоволений, і в щоденній роботі я дуже часто лаюся зі своїми гравцями. Дуже часто я багато вимагаю від них, вони знають, що я дуже вимогливий, амбітний, і знають, що є певні правила, яким вони повинні слідувати. Зі мною нелегко працювати. У той же час, якщо всі дотримуються правил і всіх норм, є задоволення та радість – думаю, все буде добре будуватися і працювати. Мені дуже подобається гарний настрій. Мені дуже подобається сміятися, я оптиміст. Я людина, яка закохана до божевілля в те, що робить. Я привілейований, я роблю те, що я люблю. До чого турбуватися? Я дуже щасливий і думаю, що це також передається іншим. Тому, думаю, що це дуже впливає на нашу команду і наш настрій.

- Ви вперше в кар'єрі стали чемпіоном. Що для вас означає це чемпіонство?

- Це дуже багато означає в плані кар'єри, адже бути чемпіоном – мрія будь-якого тренера. Зрозуміло, що я дуже щасливий, що дістався до такої точки, що став чемпіоном. Але ще більше я щасливий від того, що я став чемпіоном не в своїй рідній країні, тому що тут цього ще складніше добитися. Я думаю, що наші найбільші титули – не трофеї, вони залишаються в історії. Найважливіше – це люди. Саме це важливо для мене. Думаю, що найбільший трофей, який може бути у тренера – це визнання тих, хто з ним працює. Для мене це дуже велика заслуга в цьому році.