• Олександрія
  • Арсенал
  • Ворскла
  • Десна
  • Динамо
  • Зоря
  • Карпати
  • Львів
  • Маріуполь
  • Олімпік
  • Чорноморець
  • Шахтар
3 березня 2015, 09:50
Євген Чумак: "Батько заплакав, коли я забив "Металісту" //smm.ollcdn.net/img/article/5970/9_main.jpg //smm.ollcdn.net/img/article/5970/9_tn.jpg Новини Молодий футболіст з шести років займався в школі "Динамо" під керівництвом першого тренера Андрія Шевченка
На перший гол в основі "Динамо" 19-річному Чумаку знадобилося всього 10 хвилин. Фото ФК "Динамо"
На перший гол в основі "Динамо" 19-річному Чумаку знадобилося всього 10 хвилин. Фото ФК "Динамо"

Євген Чумак: "Батько заплакав, коли я забив "Металісту"

Молодий футболіст з шести років займався в школі "Динамо" під керівництвом першого тренера Андрія Шевченка

19-річний півзахисник "Динамо" Євген Чумак, в недільному матчі з "Металістом" забив свій дебютний м'яч за киян, розповів про своїх кумирів, гру з "ірисками" і танці в дублі.

- Женю, були якісь передчуття перед виходом на поле?

- Переживав, звісно, дуже. Але ніяких особливих передчуттів з приводу того, що ось сьогодні вийду і заб'ю, не було. Тим більше що мені належало провести на полі не так вже й багато часу. Я просто намагався викластися на 100 відсотків.

- SMS після гри отримав, напевно, неміряно?

- Коли я після матчу в роздягальні вийшов з душу і взяв телефон, дивлюся, а там – просто аврал. Зайшов в соціальну мережу – там теж величезна кількість повідомлень з привітаннями від друзів і знайомих. Такого ще ніколи не було.

- А найголовнішими своїми вболівальниками кого вважаєш?

- Напевно, моїх батьків. Я – єдина дитина в сім'ї, тому у батьків вся надія на мене. У футбольну секцію мене привів батько. Я з шести років займався в школі "Динамо", прийшов туди ще при Шпакові (перший тренер Андрія Шевченка. – Авт.). І, до речі, в неділю батько зі своїми друзями був на стадіоні, і коли я забив гол, і фан-сектор почав скандувати прізвище "Чумак", тато заплакав. Тому що це була його мрія – щоб я зіграв на стадіоні "Динамо", а потім і на "Олімпійському".

- До речі, про гол. Він був ексклюзивно твій або трохи підсобив захисник "Металіста"?

- Скажу чесно, ми разом стелилися у підкаті. Але перший рух був мій, я дістав м'яч, а вже після цього він потрапив захиснику в коліно і залетів у ворота. Останнє торкання було його, але удар виконував я. Тобто, вийшло 50 на 50.

- Якщо забивати голи стане для тебе гарною традицією, ти вже придумав якусь фірмову "фішку" для святкування?

- Ну так, є вже пара заготовок (посміхається). Припустимо, коли граю за дубль, у нас з хлопцями є там кілька кумедних танців, які ми виконуємо, якщо хтось з нас забиває гол. Тобто, поки відзначення більше колективні.

- Кого в дитинстві вважав своїм футбольним кумиром?

- Ну, як і у всіх пацанів мого покоління, улюбленим гравцем був Андрій Шевченко, який тоді грав у "Мілані". А зараз мій кумир – Мессі.

- А який матч, який ти подивився в дитинстві, пам'ятаєш досі?

- Запам'яталася гра "Динамо" з мадридським "Реалом" у Лізі чемпіонів у 2004-му (2:2). За "Реал" тоді ще грали Роберто Карлос, Зідан, Роналдо, а за "Динамо" – Верпаковскіс, Клебер.

- З ким в команді ти більше спілкуєшся? Хто твоя компанія?

- З українців з усіма нормально спілкуюся: з Ярмоленком, Рибалкою, Рибкою. Але більше, звичайно, з тими, хто ближче за віком – Бурдою, Харатіним, Калитвинцевим, Буяльським.

- До ветеранів "Динамо", того ж Шовковського, звертаєшся на "ви"?

- Звичайно. Його в команді всі шанобливо називають дядя Саша, а Олега Гусєва – Анатолійович.

- А з партнерами-іноземцями як спілкуєшся?

- Деякі з них можуть порозумітися російською – Теодорчик, Віда, Сілва більш-менш розуміють, Бетао так взагалі російську уже знає, напевно, краще, ніж португальську. А Велозу, Ленс, Беланда нічого не розуміють, але у них у всіх є перекладачі.

- Як проводиш вільний час?

- Проводжу його зазвичай зі своєю дівчиною. І ще трохи граю у великий теніс, так – в своє задоволення, балуюся, можна сказати. Ось Ігор Харатін грає дуже добре. Ми з ним іноді перетинаємося на корті.

- Зараз в єврокубках команди з України та Росії при жеребкуванні розводять. Але в перспективі хотілося б зіграти з російськими клубами?

- Я навіть не можу уявити, що відбуватиметься під час такого матчу, де б він не проходив – в Москві або в Києві. Буде це футбол або колективна бійка. Хоча й кажуть, що спорт – поза політикою, але вболівальники є вболівальники, тому може бути всяке – провокації і все інше. Мені здається, такі матчі ще дуже довго не можна буде проводити.

- У Лізі Європи на вас чекають матчі проти "Евертона". Що знаєш про цю команду?

- Ну, всі англійські команди сповідують швидкісний і силовий футбол. А "Евертон" – міцний середняк Прем'єр-ліги.

- А знаєш, що у цієї команди незвичайне прізвисько – "іриски"?

- Знаю, звісно. Але я в дитинстві ірис любив, так що можна сказати, що на смак "іриски" я вже пробував (посміхається).

- Якщо будеш в Ліверпулі, що привезеш собі звідти на пам'ять?

- Найдорожчим і пам'ятним сувеніром стане наша перемога.

2_04


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
АВТОР: Кінзерський Едуард