Мабуть, більш підходящої кандидатури для знайомства з Ріо-де-Жанейро знайти складно. Алекс Тейшейра народився в передмісті Ріо, а зараз живе в найпрестижнішому його районі. Півзахисник "гірників" знає все про це місто, відчуває його дух. І як ніхто інший може передати його настрій.

- Алекс, ти вперше проводиш збори з "Шахтарем" у себе на батьківщині. Відчуття незвичайні, правда?

– О так! Для мене це величезна гордість! Бути і тренуватися тут з "Шахтарем", в рідному місті, на очах своїх батьків – це щось приголомшливе.

- Та ти і живеш тут практично поруч з готелем. Можна сказати, мало не у себе вдома тренуєшся...

- Я ж кажу: відчуваю величезну гордість. Мій батько вже приїжджав в Україну, бачив, як я там тренуюся. Але бути тут, біля свого дому, – це щастя. Сюди приходять мої дядьки, племінники, двоюрідні брати – вся сім'я. Звичайно, вони щасливі. Це ще один тиждень дома! Сподіваюся, "Шахтар" буде ще сюди приїжджати, не тільки в Ріо-де-Жанейро, а й в Салвадор, інші міста, головне – в мою країну. Тут добре!

- У тебе будинок тільки в Ріо-де-Жанейро або є десь ще?

– Так, будинок у мене тільки тут. Але я сам не з Ріо. Я жив у містечку, яке знаходиться в 40 хвилинах звідси. А коли перейшов в "Шахтар" і з'явилася можливість купити будинок в цьому чудовому місці – відразу нею скористався. Тепер живу тут.

- Тобто ти живеш у найбагатшому районі Ріо?

– У принципі, у місті два таких райони: цей і Копакабана. Хоча це правда: тут живуть ті, хто має хороший достаток.

- Бразилія – країна контрастів. Ріо-де-Жанейро – це багаті будинки з одного боку і фавели з іншого. Чи можна взагалі звикнути до того, що забезпечена людина може бути в будь-яку хвилину пограбована просто тому, що поряд з нею знаходяться фавели з їх розвиненою злочинністю?

– Звикнути можна до всього. Найважливіше – не з'являтися в тих місцях. Але, якщо раптом потрапляєш туди, ти повинен бути одягнений у звичайні шорти, футболку, шльопанці, без годинника, сережок – словом, без будь-яких прикрас.

- Ти коли-небудь бував у фавелах?

– Якщо чесно, я до 16 років жив в одній з них. Але мене там завжди поважали, і, слава Богу, з серйозними проблемами я не стикався.

- Як тобі вдалося вирватися з цього середовища і залишитися при цьому нормальною людиною й не втягнутися в яке-небудь злочинне угруповання?

– Це заслуга моїх батьків. Тому що вони завжди говорили: "Сину, ти повинен чинити так-то і так-то". Говорили, що у мене має бути голова на плечах. Також я дуже вдячний футболу. Адже я повністю в ньому.

- Скажи, як виходець із фавели, там дійсно небезпечно або розповіді про них дещо перебільшені?

– Якщо чесно, так, криміналу там вистачає. Але те, що показують по телевізору в передачах, – це занадто. Занадто прикрашено. Можу сказати особисто про себе: я така ж нормальна людина, як ви. Манії величі у мене немає. Більше того, я дуже часто туди приїжджаю до своїх друзів, приношу їм корзину подарунків, допомагаю. Влаштовую вечірки. Всі люди зі мною розмовляють і відмінно ставляться! Я не відчуваю себе якоюсь зіркою в тому середовищі. Так, може бути, в матеріальному плані я маю трохи більше, ніж вони. Але це не означає, що я чимось особливий.

- Це правда, що найталановитіші футболісти – вихідці з фавел?

– Так! Там хлопці з самого раннього дитинства грають у футбол. Просто у деяких або не вистачає сили волі, або ні підтримки батьків, які за ними не стежать, – і хлопці йдуть у кримінал. Бо, наприклад, шлях наркотиків – набагато легший для багатьох підлітків з фавел. Їх принцип: "Навіщо вчитися? Навіщо в щось грати? Якщо можна заробляти, вбиваючи людей, і якось жити на цьому".

- Давай повернемося до туру "Шахтаря". Даріо сказав, що йому подобається тренуватися при -30 набагато більше, ніж при +40. Що ти на це відповіси?

– Відповім так. Я п'ять років перебуваю в Україні. І, напевно, з одного боку для мене краще було б теж побігати в холоді! Тіло звикло, фізичний стан вже інший. Але якщо міркувати в цілому, то спека все-таки краща. Це мій рідний стан.

– "Шахтар" в Бразилії дійсно так популярний? Судячи з кількості журналістів, які слідують за командою, "гірники" тут просто топ-зірки.

- "Шахтар" вже давно знаменитий у Бразилії. У нас 13 бразильських гравців, і, звичайно, місцева преса стежить за клубом. Так що тут нічого дивного.

– Тренування на пляжі не розслабляють?

– Ну, як... Звичайно, з одного боку, це тренування, фізично ми втомлюємося. Але думаю, що Містер влаштовує нам такий тип занять, щоб внести різноманітність.

- Це щось на кшталт "тренування-відпустки"?

– Вранці – так. А ввечері – ні! Увечері дуже багато бігаємо.

- Важко тренуватися на піску?

– Особисто для мене ніякої проблеми, я звик до піску.

- А для українців?

– Ну ніхто не скаржився. В принципі, це непогано: пробіг – пірнув в океан – вистрибнув – пробіг ще – знову пірнув. Такої можливості на базі немає.

- Тут акули є?

– Ні, тільки в місті Ресіфі, на Півночі.

- Ти коли-небудь бачив живу акулу?

– У Бразилії – ні, ніде взагалі. А за кордоном бачив у великих акваріумах. Тут недалеко є таке місце – Бузіуш. Там іноді дельфіни викидаються.

- Чи не боїшся після такого теплого збору в Бразилії знову повертатися в холод?

– Ні. Я ж казав, що звик! Так, перші кілька днів буде нелегко: все-таки міняєш +40 градусів на -20... Але в цілому ніяких проблем.

- Якого матчу з бразильського туру "Шахтаря" найбільше чекаєш?

– З "Фламенго". Тому що свого часу я грав за "Васку да Гама", а у нього з "Фламенго" протистояння, як у "Шахтаря" з "Динамо". Це буде найважливіша гра для мене.