"Динамо" і "Дніпро" пов'язані не тільки тим, що обидві команди базуються на берегах річки Дніпро. Президенти клубів, Ігор Суркіс та Ігор Коломойський, є не тільки давніми друзями – до речі, самі в футбол один проти одного грають, але і діловими партнерами. Завдяки цьому в останні роки з Києва в Дніпропетровськ перебиралися футболісти, які з різних причин опинилися незатребуваними в "Динамо". Так що і багатьох футболістів обох клубів пов'язує якщо не дружба, то цілком доброзичливі відносини. Але, як мовиться, дружба дружбою, а тютюнець нарізно. В даному випадку під "табачком" маються на увазі золоті нагороди чемпіонату України. "Динамо" їх не бачило з 2009 року, а "Дніпро" вже другий сезон поспіль реально претендує на чемпіонство. І в цьому сезоні наставник дніпрян Мирон Маркевич цілком може домогтися того, що не вдалося його попереднику Хуанде Рамосу. Та й сам Мирон Богданович ні разу не приводив очолювані ним команди до чемпіонського титулу, так що у наставника є потужний стимул досягти заповітної мети. Але на шляху до титулу варто беззмінний чемпіон останніх років "Шахтар" і піднялася духом після призначення Сергія Реброва "Динамо". З "гірниками" дніпропетровцям ще належить з'ясувати взаємини, але перший момент істини буде найближчим неділю, коли на "Дніпро-Арені" вони прийматимуть киян. У разі перемоги "Дніпро" зміцнить свої лідируючі позиції, нічия буде на руку "Шахтарю", а от поразка виведе на перше місце "Динамо". Той випадок, коли між друзями-суперниками виключені будь-які компроміси.

...За часів чемпіонатів СРСР, і це не секрет, вся футбольна Україна працювала на київське "Динамо", яке опікував сам перший секретар ЦК КП УРСР Володимир Щербицький (уродженець Дніпропетровщини, до речі). "Дніпро" теж не був винятком, але оскільки до 80-х років минулого століття лише епізодично миготів у вищій лізі СРСР, то васальну залежність від головного клубу відчував несильно. Саме в Дніпропетровську почалася славна тренерська кар'єра Валерія Лобановського. 29-річний уродженець Києва, ледь повісивши бутси на цвях, очолив "Дніпро" і за три роки вивів його у вищу лігу. А перед початком чемпіонату 1974 Щербицький покликав Лобановського в "Динамо", і ця співпраця поклало початок "золотої ері" київського клубу.

Що ж стосується "Дніпра", то його зоряний час настав у 80-х роках. Запросивши з сусіднього Нікополя тренера Володимира Ємця та начальника команди Геннадія Жиздика, піклувальники команди не прогадали. Цей дует, що зробить чудо з "Колосом" (підняли його з аматорських змагань в першу лігу СРСР), прийнявся перебудовувати команду. Ємця та Жиздика не сприймали всерйоз, позаочі їх називали "колгоспниками". А вони, на зло злостивцям, зробили "Дніпро" чемпіоном в 1983 році! Головна битва за золоті нагороди у дніпропетровців була з московським "Спартаком", адже "Динамо" тоді переживало кризу. Лобановський пішов збірну СРСР тренувати, а змінив його Юрій Морозов не зміг знайти управу на норовливих київських зірок. Можливо, ця обставина теж зіграло на руку "Дніпру".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Перед початком чемпіонату 1988 року "Динамо" переманило до себе лідерів "Дніпра", гравців збірної СРСР Геннадія Литовченка і Олега Протасова. Тоді киян за такий "грабіж" засуджувала чи не вся футбольна громадськість країни. Але що вийшло в результаті? Без своїх лідерів команда Євгена Кучеревського знову стала чемпіоном, на три очки випередивши "Динамо"! Киянам тоді й Литовченко з Протасовим не допомогли, а кращими бомбардирами чемпіонату стали з 16-ма м'ячами форвард "Дніпра" Євген Шахов-старший (його син зараз грає в Дніпропетровську) і московський динамівець Олександр Бородюк. У 1989-му році дніпропетровці на 5 очок випередили киян, але вже в боротьбі за "срібло" – чемпіоном тоді "Спартак" став.

Наступне серйозне протистояння Києва та Дніпропетровська датоване сезоном 1992/93. Це був уже чемпіонат України, і у "Дніпра" тоді була відмінна молода команда і тлумачний тренер Микола Павлов. Скориставшись осічками киян, "дитячий сад Павлова" вирвався в лідери, але за підсумками чемпіонату обидві команди фінішували з однаковою кількістю очок. Долю чемпіонства цілком міг вирішити "золотий матч", але вже по ходу сезону змінили регламент, поставивши на чільне місце різницю м'ячів, а вона була краще у динамівців. Їм і вручили золоті нагороди, ніж сильно образили "Дніпро". Наступного року "дитячий сад" відкотився на 4-е місце, а Павлова запросили в "Динамо", куди він привів за собою Максимова, Беженара, Похлебаєва і Коновалова. А ще раніше там виявився ще один провідний гравець "Дніпра" – Михайленко.

Немов відчуваючи почуття провини перед "Дніпром" за кадрові "грабежі", в наступні роки "Динамо" відправило в "Дніпро" стільки футболістів, що їх вистачило б на дві команди із запасними. Ясна річ, що лідерів в Дніпропетровськ не віддавали (та вони й самі туди не рвалися), але багато хто з тих, що пішли принесли чимало користі "Дніпру". З останніх прикладів згадаймо вихованців "Динамо" Бойко, Мандзюка і Зозулю – ключових виконавців "Дніпра". Капітан "Дніпра" Ротань теж колись пробував закріпитися в "Динамо", але повернувся в підсумку до Дніпропетровська. Цікаво, що незважаючи ні на що фанатські угруповання обох клубів є союзниками і по нинішній день.

В останні роки кілька разів спалахували скандали між Києвом та Дніпропетровськом, в основному на тему суддівства. Так, навесні 2012-го власник "Дніпра" Коломойський, розсерджений діями арбітра Абдули (не призначив пенальті у ворота "Динамо" за знесення Стрініча), в прямому телеефірі продиктував номер мобільного телефону президента "Динамо" Ігоря Суркіса. Мовляв, телефонуйте у нього і з'ясовуйте – був пенальті чи не був. Потім емоції вляглися, президенти помирилися, але змінилася ситуація. Тепер вже "Дніпро" став ближче до золотих нагород, ніж "Динамо". Так було в минулому чемпіонаті, випереджає Дніпропетровськ столицю і цього сезону. Найближчим неділю – нова битва "гігантів".

ЯК МУЛЮ "НЕРВУВАЛО" В КИЄВІ

Ще в дитинстві за уродженцем Дніпропетровська Анатолієм Дем'яненко закріпилося прізвисько Муля. Відразу згадується вже стала крилатою фраза Фаїни Раневської з фільму "Підкидьок": "Мульо, не нервуй мене!". Дніпропетровського Мулю сильно "нервували" на зорі кар'єри гінці з "Динамо". Коли один з них запропонував написати заяву про перехід, у хлопця загорілися очі – Київ кличе! Написав заяву, а через півгодини... розкаявся в скоєному! Дем'яненко стало соромно, що в важкий для "Дніпра" період (команда вилетіла в першу лігу) він вирішив покинути Дніпропетровськ. Молодий футболіст прийшов до керівництва, в усьому зізнався, а незабаром у Федерацію футболу СРСР прийшов документ з проханням анулювати заяву про перехід в "Динамо". Клопотання було задоволено. "Армійське" питання Анатолія був ніби як вирішене – по документам він проходив службу у внутрішніх військах в Дніпропетровську, а його частина займалася охороною в'язниці. Від посланників Києва гравець переховувався, жив у свого друга Сергія Мотуза. А як інакше, якщо біля під'їзду рідного дому чергував "бобик" з солдатами? Але від долі не втечеш. У 1979-му Дем'яненко був викликаний до збірної України для участі в Спартакіаді. По закінченні збору повертався додому, але в Києві, прямо з поїзда, його відвезли у військову частину на Подолі. Там він провів 19 днів і скуштував всі принади солдатської служби. Але в один прекрасний день в частину приїхав тренер "Динамо" Михайло Коман і забрав Дем'яненка. Він і повідомив Анатолію, що всі питання улагоджені: і з армією, і між клубами. Всім відомо, що було далі. Дем'яненко став ключовим гравцем "Динамо", багато років асистував Валерію Лобановському, а потім і сам приводив "Динамо" до чемпіонства України.

КРИЗА МУЖИКІВ І ПОДВИГ ДЖАБИ

Три останні "побачення" "Динамо" і "Дніпра" в чемпіонаті подарували повну палітру результатів: перемога одних, інших і нічия.

Динамо – Дніпро – 2:0
27 квітня 2013 року
Героєм зустрічі став нігерієць Аруна, два голи якого в першому таймі зняли усі питання про переможця. "Дніпро" намагався виправити становище, але марно. А коли на 75-й хвилині був видалений з поля захисник гостей Мандзюк, шансів врятувати гру практично не залишилося. "Я очікував побачити на полі колектив мужиків, але замість цього у формі "Дніпра" вийшла команда хлопчиків. Ми повинні прийняти такий вирок", – обурювався тоді іспанський коуч дніпрян Хуанде Рамос.

Динамо – Дніпро – 1:1
1 вересня 2013 року
Команда Блохіна аж ніяк не відчувала себе господарем становища в рідних стінах. "Дніпро" дуже хотів розжитися трьома очками в столиці і був близький до цього. Але на гол Зозулі "Динамо" зуміло відповісти м'ячем Ярмоленко.

Дніпро – Динамо – 2:0
30 березня 2014 року
Два голи бразильця Матеуса вирішили результат останньої, на цей момент, зустрічі суперників на користь "Дніпра", який виглядав сильніше киян, замучених під керівництвом Блохіна. У першому таймі стався епізод, який нагнав страху на очевидців. У боротьбі за верховий м'яч воротар "Дніпра" Бойко зіткнувся з динамівцем Гусєвим, і Олег без тями звалився на газон. У нього запав язик, і це помітив гравець господарів Канкава, який першим надав допомогу супернику – ціною пошкодження руки, яку грузину прикусив динамівець. Ну а там вже і клубні лікарі приспіли. "Джаба врятував життя Гусєву", – говорили тоді не тільки рядові вболівальники, а й медики.