З динамівцем ми зустрілися в ресторані неподалік від його будинку на Печерську.

- Жуніор, ви непогано говорите англійською. Де вчили мову?
- Ніколи не вчив її. Мені просто цікаво спілкуватися з людьми, дізнаватися нову мову. Якщо чесно, в Бразилії я відходив усього чотири рази на англійську і кинув. Коли я приїхав грати в Румунію, то взагалі не знав нічого, крім португальської. А вже через три місяці я роздавав інтерв'ю румунською.

- Зараз ще зможете розмовляти румунською?
- Звичайно. Слова деякі призабув, але якщо хтось зі мною почне говорити, то я все зрозумію.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- А російська?
- О-о-о, це найскладніша мова в світі. У "Динамо" є викладачка російської. Всі бажаючі можуть відвідувати її уроки. Я з нею зустрічався, але в Києві у мене є інший учитель. Мені він подобається, тому займаюся з ним. У минулому році у мене народився син Лука, і тепер практично немає часу на російську – лише раз на тиждень.

- Пам'ятаєте своє перше слово російською в Україні?
- (Думає.) Как дела? (Сміється.)

- І що такого складного в російській?
- У вас такі довгі слова –  "поздравляю", "здравствуйте", "приятно познакомиться". У румунській та англійській все набагато простіше – короткі слова, які легко запам'ятати.

- А хто з українців знає португальську?
- Ярмоленко, Хачеріді... Та всі знають, але в основному погані слова. Це ж вчать люди в першу чергу.

- У "Динамо" велика португало-бразильська діаспора. Повністю один одного розумієте?
- Та я й в Бразилії не всі слова знаю. Я завжди кажу, що Бразилія – це маленький всесвіт. У неї немає однієї особи. Всі люди виглядають дуже по-різному – від кольору шкіри до зачісок. У нас різний клімат і рослинність. Наприклад, якщо я поїду в іншу частину країни і побачу там якісь фрукти, яких немає в моєму регіоні, я навіть не буду знати, як вони називаються. А з Португалією взагалі цікаво виходить. Коли бразилець туди приїжджає вперше, він майже не розуміє їхньої мови. З смішного – слово "черга". У нас кажуть fila, а у них – bicha. Тільки в Бразилії це означає "гей" (сміється).

- Чому здивувалися в Україні, коли тільки приїхали?
- Я завжди усміхаюся, при зустрічі простягаю руку, а тут люди цього лякаються і іноді навіть відходять трохи.

- А їжа?
- Усій сім'ї сподобався борщ. Мені теж. Дружина його не навчилася готувати, для цього ми ходимо в ресторан.

- Яке у неї коронна страва?
- Лазанья.

- У вересні в Донецьку обікрали вашу квартиру. Про що найбільше шкодуєте з вкраденого?
- Нічого. Це всього лише речі, яким завжди знайдеться заміна. Я прийшов в цей світ голим, так і піду з нього. Шкода тільки людей. Розумієте, в цій країні я гість. Можу зібратися і швидко виїхати, ні про що не шкодуючи. З людьми інакше. Вони важко працювали, щоб купити собі будинок, машину, облаштувати життя, а тут трапляється таке. Зі мною ніколи подібного не відбувалося. Мені було дуже шкода людей.

- Ви три роки грали за донецький "Металург". У той час вас активно звали в "Шахтар". Чому так і не стали "гірником"?
- Кожне трансферне вікно я отримував пропозиції від різних клубів, в тому числі і від "Шахтаря". І постійно просив президента "Металурга" дозволити мені піти в клуб побільше. Я розвиваюся, хочеться прогресу, а вони могли б добре на цьому заробити. І всі щасливі. Гадки не маю, чому президент відхиляв будь-яку пропозицію, але мені це дуже не подобалося.

- Зараз ви граєте за головного суперника "Шахтаря" – "Динамо". Останні дві гри кияни поступилися "гірникам" з загальним рахунком 0:5. Вас це не зачіпає?
- Ні. Коли я прийшов в "Динамо", то сказав, що готовий поміняти всі свої голи і персональні трофеї на чемпіонство з "Динамо" в Україні і Лізі чемпіонів. Так, шкода програвати "Шахтарю", але це стане взагалі неважливим, якщо ми візьмемо чемпіонство.

- В кінці квітня ви знову зіграєте з "Шахтарем" в ЧУ. Кого з донеччан ви б взяли в "Динамо" на один матч?

- Ні-ні, я люблю свою команду. У нас достатньо хороших футболістів.

- Які у вас відносини з бразильцями "Шахтаря"?

- Це на полі у нас "біла війна", а в житті з усіма дружу – Марлосом, Бернардом... Зараз більше спілкуємося з Тайсоном і Фредом. Майже кожен день листуємося з Тейшейрою. У Китаї Алексу все подобається.

- Якщо у вас так багато друзів в "Шахтарі", чому все-таки вибрали "Динамо"?
- Це великий клуб, який грає в ЛЧ. Тим більше мені подобається Київ, а "Шахтар" на той момент, коли у мене з'явився вибір, вже не був в Донецьку.

- У багатьох бразильців "Динамо" і "Шахтаря" є діти. Хто з них краще за всіх грає у футбол?
- Ой, таких подробиць я не знаю, але мій син уже любить грати в м'яч. Дуже мене здивував, тому що я його цьому не вчив. У Марлоса є дитина, але я їх бачив тільки в басейні. Так, у Фернандіньо син любить грати в футбол. Йому зараз років п'ять, але вже добре виходить.

- Де ви більше популярні – тут або в Бразилії?
- У Бразилії люди шалено люблять футбол, але там і гравців мільйони, напевно. Люди емоційні, якщо тебе впізнають, то підбігають, обіймають, сміються, вимагають фотографію. Але особисто я в Бразилії грав лише рік. Люди мене там знають тільки, вважай, з однієї гри в "Сантосі". Мені тоді було 19 років, я забив важливий гол, і ми стали чемпіонами. Ось цей гол в 2007-му і зробив мене відомим для бразильців, тому там я популярнішим. Тут я граю за великий клуб, але українці стримані. Якщо вони хочуть фото, то тихо і спокійно просять. Правда, найбільше мене впізнавали в Болгарії. Я грав за софійський ЦСКА, на якому всі схиблені. У мене до цього часу багато фанатів звідти.

- На чому залишили свій найбільш пам'ятний автограф?
- В основному це м'ячі та футболки. На якихось незвичайних предметах? Ні... Коли було років 15-16, дуже пишався, що просили мій автограф. Думав, що я суперзірка (сміється).

- Ваш агент – жінка, Дейзі Брандіні, що незвично для футболу. Як так вийшло?
- Я так багато років працював з людьми, які хотіли на мені просто нажитися. Вони не боролися за мене. На той момент я був в Донецьку, агента не було. Прийшов на барбекю з Фернандіньо і познайомився з нею і її сином. Ми просто почали дружити, ні про яку роботу не йшлося. Я подивився, як вона відстоювала інтереси Фернандіньо, коли ним зацікавився "Манчестер Сіті". "Шахтар" тоді вів переговори дев'ять місяців! Найбільше мене вразила її порядність після тієї трагічної історії з Майконом (гравець "Шахтаря" розбився на машині в лютому 2014 року. – Авт.). Скільки тоді допомоги вона зробила його сім'ї. Я порадився з дружиною, і ми вирішили співпрацювати з Дейзі. Так, люди часто говорять, що це – чоловіче заняття. Не погоджуся. Коли ви побачите, як вона веде переговори, передумаєте. Вона дуже розумна і переконлива, тому що багато років працювала в швейцарському банку і знає все про ведення бізнесу. Це – найкращий вибір для моєї кар'єри.

- Наскільки вона розбирається в футболі?
- Вона знає футбол. І на неї працює багато скаутів. А вболіває тільки за своїх гравців.

- Вам недавно довелося грати проти "МанСіті" і свого близького друга Фернандіньо. Футболками з ним обмінялися?
- Звичайно. Перед матчем ми листувалися і жартували, мовляв, я тебе вдарю, а я у тебе м'яч відберу. Я так засмутився, що через травму не зміг грати два поєдинки з Манчестерці на 100% (Жуніор провів тільки один тайм в Києві. – Авт.).

- "Динамо" дорікають в нерішучості в матчі-відповіді проти "МанСіті". Чому все-таки команда не йшла вперед?
- Ми не були готові. Може, потрібен був якийсь спаринг з англійською командою. Розумієте, у "МанСіті" є можливість грати з сильними командами щотижня, у нас – ні. У всіх нас був такий величезний стрес перед цією грою. Тим більше першу зустріч вдома ми програли.

- Ви б хотіли переїхати в Англію?
- Звичайно, я хочу розвиватися. Зараз в "Динамо" я отримав шанс вийти на більш високий рівень. Якщо буду успішним тут, мною можуть зацікавитися в тій же Англії. Але ви ж знаєте про умови – щоб отримати право на роботу в Англії, потрібно грати за збірну.

- А який би клуб вибрали?
- Будь-який топ-клуб.

- Зараз ось і "Лестер" ним став...
- Творити історію – відмінно!

- До збірної Бразилії вас не викликали, тому є можливість змінити громадянство і пограти за Україну...
- Слухайте, мені тут подобається. Ми вже адаптувалися, звикли до культури. Коли всі їхали з України, ми з сім'єю залишилися, хоч у мене і були пропозиції з інших країн. Зараз мені важко відповісти на це питання. По-перше, тому, що в Україні заборонене подвійне громадянство. Якщо ж у збірній України захочуть мене бачити, то я можу зважитися на цей крок. Це ж не тільки моє рішення, а ще й тренера, федерації футболу, гравців збірної. Кричати всюди, що я ось зміню громадянство, я не хочу. І міняти паспорт аби поміняти – теж.

- А як щодо свіжих чуток про бажання Болгарії вас натуралізувати?
- Я про це нічого не чув.

- Знаємо, що серед динамівців часто проходить внутрікомандний тоталізатор. На що ставите зазвичай і скільки виграєте?
- На гроші я не люблю грати. Постійно робимо ставки з моїм братом, але тільки заради інтересу. В "Динамо" граємо з Ярмо. Ось ставили в листопаді на класико. Я – на "Барсу", він – на "Реал". Я переміг! Але в ЛЧ виграв він. В 1/8 фіналу Андрій поставив на перемогу "Барси" в грі з "Арсеналом", а я – на "Баварію" в поєдинку з "Юве". Але каталонці виграли, а в моєму матчі була нічия. Так що поки у нас з Ярмо – 1:1. А сперечалися на вечерю.

- І що замовив Андрій?
- Та все немає часу повечеряти...

- Коли приїжджають друзі, що показуєте в Києві?
- Центр – старі церкви, йдемо гуляти вздовж Дніпра. Там дуже красиво. Потім заходимо в якийсь ресторан. Правда, я не знаю занадто багато місць в Києві. Ось два тижні тому приїхав мій фізіотерапевт Жилван Олівейра. Так ми сходити нікуди і не можемо. Він працює з лікарями "Динамо", я на тренуваннях. Бачив за два тижні тільки кілька ресторанів поруч з моїм будинком (сміється).

- Це ж ви порадили Жилвана Рибалці?
- Дякую медперсоналу "Динамо", що співпрацюють з ним. Наприклад, інші лікарі кажуть, що відновлюсь після травми за шість тижнів, а він лікує мене за три-чотири. Ми працюємо разом років дев'ять, напевно. Знаєте, дуже важливо, щоб ви могли довіряти лікарю, а він знає про мене все. Спочатку ми були друзями. Потім він став лікарем, а я – футболістом. Насамперед він налагоджує відносини з гравцем. Цікавиться твоїм емоційним станом, всіма переживаннями, харчуванням.

- Чи встигли вже випробувати київське метро?
- Ні! Мені дуже цікаво, але ніхто не хоче мене туди зводити. Хлопцям немає коли, а сам я не наважуюся. Не знаю, як користуватися.

- Але машиною ви-то точно керуєте. Поліція штрафувала?
- Один раз. Їхав на урок російської, навігатор показав, що потрібно повертати вліво. Ну, я повернув, а виявилося, що заборонено. Поліцейський підійшов, а я йому кажу: "Ну дивись, це ж мені навігатор підказав". Не допомогло – виписали штраф.

- Великий?
- Я не знаю. Є людина, яка допомагає мені оплачувати всі рахунки.

- Ганяти на машині любите?
- На машині – ні. Люблю картинг. У Бразилії завжди ходжу, тут ще не пробував. У Києві ходять Дерліс Гонсалес, Мігель Велозу, але я ось ніяк не можу з ними вибратися.

- Можна вас назвати фанатом машин?
- Я люблю машини! Зараз їжджу на білому "Рейндж Ровері", хотілося б купити і "Ламборгіні", "Феррарі". Але у мене занадто коротка кар'єра, щоб так бездумно витрачати гроші.

- Куди їх вкладаєте?
- У мене в Бразилії є офіси, нерухомість, рахунок в банку, роблю інвестиції і ще я співпрацюю з місцевою маркетинговою компанією.

- Про Бразилію часто чути в новинах через вірус Зика. Як бореться з ним ваша сім'я?
- Постраждала більше Західна Бразилія. У моєму регіоні Сан-Паулу був зафіксований тільки один випадок. Використовують крем від комарів, а держава намагається допомогти з ліками.

- У серпні в Ріо пройде Олімпіада. Вам взагалі цікаво на таке подивитися?
- Я був на чемпіонаті світу на грі Бразилія – Хорватія. Бачив відкриття. Дуже красиво. Хотілося б подивитися і на Ігри, але я буду тут, працювати. Хтось з родини сходить і розповість мені.

- За яким олімпійським спортом слідкуєте?
- Обожнюю серфінг, але він не входить в програму. Баскетбол, волейбол, теніс... Одного разу я був на грі "Маямі Хіт". Кому ж не сподобається гра Леброна Джеймса? У тенісі вболіваю за Надаля і Джоковича. З неолімпійських видів стежу за Формулою-1. Друзі постійно запрошують на Гран-прі в Монако, але все ніяк не доїду. Ось коли закінчу кар'єру, буду їздити на різні змагання.

- Алуізіо Шавес Рібейро Мораес Жуніор – ваше повне ім'я. Чому в Південній Америці такі довгі?
- У Бразилії у багатьох людей однакові імена. Щоб уникнути плутанини з документами, нам дають такі довгі. Мій батько хотів, щоб у мене було його ім'я – Алуізіо Шавес Рібейро Мораес. Мені потрібно було додати Жуніор, тобто Молодший. Але кожен раз в аеропорту не можуть знайти мене відразу. Все одно доводиться забивати ім'я повністю.

- У Бразилії на вулицях можуть обікрасти, серед білого дня викрасти машину. Якось екс-динамівця Рінкона викинули з його ж машини в одних трусах...
- Та невже?!

- З вами подібного не траплялося?
- У Бразилії люди часто крадуть на вулиці при всіх. Потрібно завжди бути уважним. У моєму Сантосі таке рідко буває, а ось в Ріо і Сан-Паулу – це звичайна справа. Злодії беруть щось, що легко і швидко можна продати, а потім купують наркотики, наприклад. В Європі все по-іншому – тут мафія. Вона прикриває кримінал.