Осіння криза в грі чемпіонів України підняла питання до перспектив Сергія Реброва як головного тренера "Динамо". Навіть сам тренер вголос сумнівається в тому, що може, як і раніше, ефективно мотивувати футболістів. На випадок, якщо нерви Ігоря Суркіса здригнуться або ж Ребров відчує, що вже не може нічого дати клубу, – подивимося, яка є альтернатива Сергію Станіславовичу. Тренери з далекого зарубіжжя – окрема історія, і в цьому списку не розглядаються. Щоб нікому не було образливо – список в алфавітному порядку.

РОМАН ГРИГОРЧУК
51 рік. Остання робота: головним тренером – "Габала" (Азербайджан), з січня-2015.

Чому підходить. Працюючи з "Чорноморцем", створив чи не найбільшу "динамівську" команду в тому плані, в якому ми звикли використовувати це слово. Ставка на контратаки, сувора гра в захисті, пресинг, вміння швидко переходити центр поля. При цьому команда виходила до весняної частини єврокубків, а в "Габалі", куди Григорчук поїхав, коли у "Чорноморця" з грошима все стало зовсім погано, він ще раз довів, що може бути успішним як мінімум на рівні Ліги Європи.

Які ризики. Як показав той же досвід з "Чорноморцем", Григорчук не любить, коли його водять за ніс обіцянками посилення складу. В "Динамо" навіть зараз з грошима все набагато краще, ніж було в Одесі, але все ж ризик не спрацюватися з Ігорем Суркісом є: характер у Романа Йосиповича не цукор.

ОЛЕГ КОНОНОВ
50 років. Остання робота: "Краснодар" (Росія), до вересня-2016.

Чому підходить. Білоруський тренер зарекомендував себе як людина, яка створює "граючі" команди. І в "Карпатах", і в "Севастополі" він розкривав нові імена (Худоб'як, Голодюк, Федецький, Караваєв), в "Краснодарі" показав, що може управлятися зі складом, де вистачає легіонерів, навіть перевершуючи очікування власників клубу. Та й в єврокубках минулосезонний "Краснодар" виглядав добре, не кажучи вже про легендарний прорив "Карпат" до групового етапу Ліги Європи.

Які ризики. При всіх приємних враження від гри команд Кононова назвати його тренером-переможцем складно. З трофеїв – титул переможця Першої ліги з "Севастополем". Фінал Кубка Росії він програв, гонку за місце в Лізі чемпіонів "Краснодар" теж завершив в ролі невдахи (нехай і з першими в історії команди медалями чемпіонату Росії). Перед Кононовим ніколи не ставилися завдання боротися за перемогу в першості, тому як він впорається з ними – велике питання.

ЛЕОНІД КУЧУК
57 років. Остання робота: "Кубань" (Росія), до травня-2015.

Чому підходить. Кучук вміє дуже швидко ставити гру командам: жорсткий, атлетичний футбол, з розумною часткою імпровізації. Він проявив себе в "Шерифі" не тільки на домашній арені, де фактично зробив клубу абонемент на чемпіонство, але і в єврокубках, вийшовши в плей-офф Ліги Європи. "Арсенал" і "Кубань" при Кучуку вперше в своїй історії виходили до єврокубків, з "Локомотивом" "він досяг перших для клубу за 8 років медалей," Кубань "при ньому виходила до фіналу Кубка Росії. Резюме майже бездоганне з урахуванням можливостей клубу Кучука.

Які ризики. Проте, при всій красі резюме, з 2015-го Кучук не працює. Навряд чи виною тому глухі чутки про те, що його команди схильні грати "дивні" матчі, про що говорилося в період роботи Леоніда Станіславовича в Росії. Скоріше, справа в тому, що Кучук звик занадто жорстко поводитися не тільки з гравцями, але і з керівництвом клубів, де працює.

МИРОН МАРКЕВИЧ
65 років. Остання робота: "Дніпро", до червня-2016.

Чому підходить. Мирон Богданович амбітний, вміє працювати з клубами, які борються за чемпіонство. При ньому розкриваються легіонери (Шав'єр, Соса, Бланко), при нагоді він може довірити шанс доморослій молоді (Лучкевич, Шахов). Також він вміє розкривати людей, яких вже списали з рахунків, як було з Рикуном, Олійником, Бойком та ще низкою гравців. Маркевич чудово знає специфіку чемпіонату України, у нього не було таких довгих перерв, як, скажімо, у Кучука з Кононовим. Нарешті, він досить "статусний" для "Динамо", що важливо для іміджу клубу.

Які ризики. Маркевича навряд чи можна розглядати як тренера на роки вперед, він хоче добиватися результату тут і зараз, для чого клубу треба буде витрачатися. Чи готовий до цього Ігор Суркіс? Плюс, як уже зазначалося, довіряє молоді Маркевич саме що "при нагоді", в "Металісті" за роки його роботи ніхто з власних вихованців так і не став міцним гравцем старту. При проголошеній "Динамо" вірі в свою академію такий показник насторожує.

ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛИЧЕНКО
53 роки. Остання робота: збірна України, до листопада-2009.

Чому підходить. Уже має успішний досвід роботи з "Динамо", яке підхопив після смерті Лобановського і двічі приводив до звання чемпіона. Відомий як вдумливий тренер, недарма той же Валерій Васильович особливо виділяв Михайличенка в останні роки своєї роботи. При Михайличенку збірна України єдиний раз в історії обіграла статусного суперника (Англію у відборі до ЧС-2010). Нарешті, Михайличенко зараз є спортивним директором клубу, тобто "кухню" і потенціал гравців нинішнього складу знає краще, ніж будь-який інший кандидат з цього списку.

Які ризики. При всіх регаліях і талантах Олексій Олександрович не працював в ролі головного тренера з часів тієї самої кваліфікації на мундіаль. Таке відчуття, що він цілком комфортно почувається в нинішній якості і не горить бажанням повертатися в тренерське крісло, тим більше таке "гаряче", як в Києві.

ВІКТОР СКРИПНИК
46 років. Остання робота: "Вердер" (Німеччина), до вересня-2016.

Чому підходить. Скрипник підходить до статусу "іноземця" набагато більше, ніж номінальні легіонери Кучук і Кононов, адже за 20 років в Бремені дійсно обзавівся менталітетом німця. Він проявив себе в роботі з молоддю "Вердера", ефектно провів свій перший сезон у головній команді, яку підхопив в зоні вильоту і ледь не вивів до єврокубків. При тому, що "Вердер" помітно послабив склад, рік по тому Скрипнику знову вдалося не допустити падіння клубу до другої Бундесліги і лише стартові невдачі восени 2016-го боси "Вердера" не змогли перенести. Скрипник здатний принести в "Динамо" і весь український футбол свіжий погляд на організацію справ.

Які ризики. Залишається питання – відійшов сам Скрипник від невдачі в Бремені? Зараз він працює в структурі клубу, його цінують, чи не стане для нього реальним шоком перехід від налагодженого німецького футбольного побуту до напівголодного українського чемпіонату? Плюс невеликий стаж роботи в ролі тренера головної команди не дав відповіді на важливе запитання: чи вміє Скрипник боротися за лідерські позиції?

МИХАЙЛО ФОМЕНКО
68 років. Остання робота: збірна України, до червня-2016.

Чому підходить. Має імідж серйозного тренера, який свято береже "динамівські" цінності, святе поняття "конспекти Лобановського" для Фоменка безумовно не порожній звук. Вміє давати результат "відразу", хороший як кризовий менеджер, що доводив і в збірній України, і в тому ж "Динамо", яке колись підхопив після не кращого періоду роботи там Йожефа Сабо. Футбол Фоменка простий як табуретка, але зате гравці відразу ж чітко знають, що від них вимагається. Завдяки роботі в збірній України добре уявляє собі можливості низки гравців нинішнього складу "Динамо".

Які ризики. Фоменко зразка останніх місяців роботи в національній команді виглядав виснаженим і вихолощеним. Точнісінько, як гра збірної на Євро-2016. Дуже сумнівно, що віковий тренер після великої невдачі встиг перезарядити емоційні батареї. Та й з точки зору іміджу, який так цінують в "Динамо", прихід до команди Фоменка навряд чи додасть вістів керівництву клубу в очах уболівальників, які скучили за яскравим футболом.